Ми, всі люди дуже різні. І це стосується не лише рис характеру, кольору шкіри, це стосується фізичної та психічної особливості. В світі живуть мільйони людей, які мають фізичні обмеження. Ці люди прагнуть жити повноцінним життям, відвідувати театри, кінотеатри, бібліотеки, навчатися в звичайних школах та інших учбових закладах, займатися саморозвитком, відвідувати кафе та інші заклади….і при цьому відчувати себе вільними ( а не бути людьми «другого сорту»).
В Україні велика кількість людей, що мають фізичні та психічні особливості. Після війни їх кількість стане ще більшою і нам, як цивілізованому суспільству, необхідно цілком адекватно ставитися до них, не встановлювати бар’єри між нами й ними, намагатися допомагати, створювати такі умови, щоб «особливі» люди почували себе повноцінними членами суспільства.
Ми повинні бути толерантними.
Толерантність – це повага права іншого бути таким, яким він є.
Інклюзія – це спосіб життя. Ми маємо думати про те, чи наші рішення та дії не вилучають тих, для кого ми працюємо чи створюємо певний продукт.
Інклюзія – це про повагу до людської гідності, бо вона є джерелом прав людини.
Але інклюзія не може розвиватися і впроваджуватися в повній мірі, якщо є бар’єри….. Саме тому безбар’єрність є ключовим «гвинтом» в цьому складному механізми соціалізації.
Безбар’єрність — це, перш за все, філософія суспільства без обмежень, в якому ми створюємо можливості для людей в тих сферах, де вони відчувають певні бар’єри: освітній, сфері зайнятості, доступу до інформації тощо. Також, відкриваючи нову локацію або створюючи послугу, ми маємо робити їх одразу доступними та зручними для всіх незалежно від фізичних особливостей.
«Довідник безбар’єрності» – гід з коректного спілкування, у якому зафіксовані нові норми безбар’єрної мови. Він створений за ініціативою першої леді України Олени Зеленської у співпраці з ГО «Безбар’єрність» , іншими громадськими організаціями, правозахисниками, психологами, батьками, що виховують дітей з інвалідністю, українськими та міжнародними експертами.
Особи з особливими освітніми потребами – це здобувачі освіти, які потребують додаткової постійної чи тимчасової підтримки в освітньому процесі з метою забезпечення їхнього права на освіту (згідно Закону України «Про освіту», ст.1, п.20).
У коледжі створено сприятливі умови для осіб з особливими освітніми потребами:
- гуртожитки та коледж обладнано пандусом;
- здійснюється психологічна та медико-консультативна допомога;
- для організації безпечного переміщення студентів сходинки обладнані поручнями;
- створено єдину локальну мережу з виходом в Інтернет для обміну інформацією;
- забезпечено ширину дверних прорізів не менше 0,9 м;
- забезпечено безперешкодний доступ до навчальних кабінетів, санвузла на першому поверсі будівлі.
Особи з особливими освітніми потребами обов’язково отримують значну підтримку адміністрації коледжу, а також класних керівників академічних груп.
